Чи варто йти на “Казка старого мельника” у кіно

01.01.2021

Чи варто йти на “Казка старого мельника” у кіно

Якими б спірними не здавалися в наш час традиційні казки, а дітей досі на них ростять і будуть робити це ще дуже довго. І багато в чому наш особистий контекст задається саме казками, які ми дивилися, слухали і читали в дитинстві. Тому появи фільмів на кшталт “Казки старого мельника” в українському кінематографі цілком варто було очікувати.

На відміну від підліткових “Сторожової застави” і цілого ряду менш успішних проектів, фільм від початку цілиться у наймолодшу аудиторію – приблизно років так до 10, розповідає 112 канал. Але при цьому містить деякі плюшки і для батьків, так що цілком може стати непоганим вибором для сімейного походу в кіно на святкові вихідні.

“Казка старого мельника” режисера Олександра Ітигілова розповідає трохи гоголівську історію про те, як нечисть, що поселилася в лісі, влаштовує пригоди місцевому шляхтичу пану Адаму з почтом, його дочці Христині, бурсакові Миколі і колоритній парочці заможних селян Парасці з Іваном.

Все це у вигляді страшнуватої казки переказує своєму онукові і його сільським хуліганам, котрі його буллять, старий мельник, який спеціально збирає дітей літньої ночі біля багаття. Цей сюжет придумав письменник Сергій Ухачевський – саме його книжка лягла в основу сценарію картини.

Примітно, що знімали “Казку старого мельника” ще у 2014-15 роках, а в прокаті він очікувався десь у 2016. Але потім проект чомусь ліг на полицю і вийшов у кінотеатрах тільки зараз. За цей час українське кіно встигло наростити м’язи і по частині візуалу, і в плані сторітелінгу, тому тієї знижки на незрілість індустрії, яку “Казка” могла отримати, вийди вона вчасно, тепер чекати не доводиться.

А виглядає фільм і дійсно трохи наївно і архаїчно. Навіть у чомусь нагадує роботи радянського кіноказкаря Олександра Роу. На них виросли не те що батьки цільової аудиторії нинішньої прем’єри, а навіть їхні бабусі з дідусями. Але в цілому, це не найгірший орієнтир, оскільки роботи Роу досі вважаються шедеврами свого жанру.

Але і не найвдаліший з точки зору прогресу, який встигло зробити кіно в цілому: останню свою казку режисер зняв у 1975 році – 45 років тому. За час, що минув, комп’ютерні технології здійснили переворот в екранізації фентезі, яке тепер можна повністю знімати в павільйоні, створюючи сюрреалістичні пейзажі за допомогою анімації.

Загалом, звичних спецефектів і крутого пластичного гриму в “Казці старого мельника” немає. Є традиційні костюми і темна фарба на обличчі акторів, що грали нечисть. Зовсім маленьких хлопчиків і дівчаток це цілком може вразити.

А ось тому, хто бачив “Гаррі Поттера”, не кажучи вже про “Володаря перснів”, того, що відбувається на екрані буде явно мало. І це ми ще не натякали на гру “Відьмак. Дике полювання”, дія якої розгортається в дуже схожому сеттингу. Місцями до ступеню змішання. Але то вже контент для дорослих, тому ні слова про драконів.

Але чим “Казка” все ж може зачепити глядача, причому не тільки маленького, але і дорослого, так це акторським складом, який можна коротко описати як all stars. Роль юної Христини тут виконала Анна Кошмал, яка до зйомок у фільмі підійшла вже в статусі зірки серіалів “Свати” і “Слуга народу”.

У її екранного партнера Валентина Томусяка (Микола) фільмографія не така вражаюча, але його можна зустріти, наприклад, в серіалі “Кріпосна”. А ось другий план “Казки” – цілком складається з легенд. Мельника, який лякає дітей своєю страшною, але повчальною казкою, грає Анатолій Хостікоєв. До нього в одному з епізодів приєднується і Наталка Сумська. Пана Адама втілив Олексій Богданович, а його матір і, відповідно бабусю Христини, сама Ада Роговцева, до того ж, до почту персонажа Богдановича увійшов Володимир Горянський.

Другу ключову для сюжету пару грають Ірма Вітовська (Параска) і Остап Ступка (Іван), і цей дует максимально надає картині життя і драйву. Дорослим варто йти на фільм хоча б заради героїні Вітовської – актриса знову вкрала всю стрічку.

Головного магічного помічника героїв втілив комік Гарік Бірча у шаленій перуці, а серед його напарників з’являються нехай безмовні, все одно вкрай колоритні Олексій Вертинський і Василь Бендас, про якого мало що було чутно з часів “Шоу довгоносиків”, від чого такий камбек стає приємним подвійно.

Серед полчищ нежиті ж причаївся колишній міністр культури і зірка Київського театру “Сузір’я” Євген Нищук. З’являється в кадрі і Олеся Жураковська. Знімайся такий фільм де-небудь в Голлівуді, порівнянний каст влетів би авторам в копієчку, а у нас фільм примудрилися зняти за скромні 18 мільйонів гривень.

Втім, незважаючи на свою наївність і візуальну примітивність, для зовсім маленьких глядачів казка працює ідеально. На спеціальному сеансі, де зібрали журналістів, зірок фільму і його цільову аудиторію – дітей, малюки сиділи півтори години, взагалі не пікнувши. Чим не привід батькам влаштувати всій родині похід в кіно?

Якраз свята на носі і до локдауна час ще є. Тим більше, що для більш досвідченого глядача тут є all stars акторський ансамбль і прекрасна гра. А для дитячого сприйняття у фільмі міститься простий, розжований до дрібниць посил про добро і його перемогу над злом, від чого малечі дивитися його буде дуже просто і приємно.

, , , , переглядів: 617

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *