«Жадан і собаки» — гурт миттєвого політичного реагування, ми — як швидка допомога в політичному рок-н-ролі. Нам цікаво працювати в політичному полі. Не працюємо на замовлення якоїсь політичної сили, а висловлюємо свою громадянську позицію, – каже Сергій Жадан в інтерв’ю Радіо НВ.
– Ми спостерігали хвилю типового скепсису, коли спершу створюється кумир, а потім скидається з п’єдесталу. Це, мені здається, типова українська хвороба — спершу закохуватися в когось, а потім розкохуватися. Про це і написали пісню «Вова». В минулому році.
Але ми її тримали, бо нам цікаво, як мистецтво може резонувати із суспільними процесами. Вирішили випустити пісню саме зараз, коли у нас активно стартує чергова передвиборна кампанія.
Пісня побудована таким чином, що в ній є монолог віртуального Вови, який виконує роль очільника суспільства, месії, який веде кудись людей, і хор людей, які йому відповідають зневірою, скепсисом і прокляттями.
Чому взяли для лірик-відео пісні програш із радянського мультфільму про лева Боніфація та самого цього лева? Це алюзія до ветхозавітного царя лева — король Ефіопії, месія, який має прийти, вивести свій народ із полону і привести його до царства свободи. Є у нас такі слова: «Я б’юсь як лев і по зораному сію. Ви ж самі хотіли героїчного месію». Тобто у нас все логічно унормовано.
Хотілося виборцям ще раз нагадати: у нас попереду вибори, і добре було б трішки думати, що ти хочеш від людини, за яку голосуєш. Чого можна від неї очікувати, а чого абсолютно не варто. Є тут така актуальна складова — зранку — в газеті, а ввечері — в куплеті. Але цю пісню можна послухати і після виборів.
Ми не зробили відкат назад, не стоїмо на місті, рухаємося зиґзаґами, по колу. Українське суспільство не завжди мудре, але безперечно сильне. Оця кордоцентричність, емоційність нам страшенно заважає. Ми діємо через емоції, не далекоглядні, нам важко мислити стратегічно, а з іншого боку це багато чого виправдовує, багато чого дозволяє нам виправити, бо ми налаштовані так — це наша країна, нам її треба берегти і розвивати.