Пиво й культура пивоваріння існують стільки, скільки існує людська цивілізація. За всіх часів цей напій вважали символом порозуміння і згоди. Тому не дивно, що у світі так багато любителів пива, і так багато видів пива.
Англійці, шотландці та ірландці – п’ють пиво верхового бродіння – ель. Існує безліч варіантів елю. Найвідоміші: стаут, портер, біттер. Верхове бродіння дає пиву більш пряний та фруктовий смак ніж у пива низового бродіння (лагери).
Німеччина та Чехія – царство лагеру. Саме з цього регіону почалася світова експансія лагеру – пива низового бродіння, яке готується у прохолодному середовищі. У класичного лагера – чистий солодовий смак, і воно прозоре, а хміль додає йому тієї знаменитої пивної гірчинки, яку ні з чим не переплутаєш.
Між цими двома полюсами – бельгійська пивна культура, яка занесена у список культурного надбання людства ЮНЕСКО. Бельгійці додавали у пиво фрукти, прянощі, трави. Активно використовували пшеничний солод, овес та інше зерно. Полюбляли готувати міцне пиво. У Бельгії використовують дуже багато видів дріжджів та інгредієнтів, що зумовлює різноманіття смаків. Отже, типовий бельгієць скоріше придбає міцний ель з пряним смаком, чого не можна очікувати від консервативного німця – той візьме світлий пільснер.
Сорти пива і як розрізнити
Лагер, ель чи вайсбір – як розрізнити сорти пива
А що вподобає українець?
Україна належить, звичайно, до німецько-центральноєвропейської пивної традиції, але у наш час, коли цінується різноманіття і стираються кордони, українці жваво експериментують. Статистики, яка б дала відповідь на питання про смаки українців – не існує, а продажі компаній – комерційна таємниця. І все ж, нам здається, що світлий лагер – вибір українців.
