5 маловідомих фактів про євреїв Рівного

01.10.2015

5 маловідомих фактів про євреїв Рівного


Одне з найстаріших єврейських міст України – Рівне – стало домівкою багатьох знаменитих людей з єврейським корінням. Нобелівський лауреат, художники, популяризатори ідишу, музиканти, політики та військові… У новій главі проекту
«Єврейська Україна» портал Jewish news розповідає про євреїв міста Рівного та його околиць.

 

1. Захисниця американських дітей


Софі Ірен Леб народилася в Рівному 4 липня 1876 і була старшою серед шести дітей. Коли їй було 6 років, родина переїхала до США та оселилася в містечку Маккіспорт недалеко від Піттсбурга. Через 10 років життя за океаном батько Софі, ювелір, помер, а вся турбота про сім`ю лягла на їхні з мамою плечі. Дівчинка продовжувала ходити в школу, але паралельно працювала в місцевому магазині, щоб хоч якось допомогти рідним.

Софі закінчила школу, стала вчителькою, а через деякий час вийшла заміж за власника магазину, в якому працювала підлітком. Шлюб виявився невдалим – вони розлучилися, і в 1910 році вже вільна від сімейних зобов`язань Софі переїхала в Нью-Йорк.

 

 

Ще в Маккіспорт вона писала статті на соціальні теми, і, приїхавши у Велике Яблуко, влаштувалася репортером. Вона почала спілкуватися з жінками, які стали вдовами й були змушені залишити дітей у притулку через бідність, брала у них інтерв`ю і в результаті вирішила заснувати рух, спрямований на забезпечення вдів соціальною допомогою. 

Леб домоглася того, щоби вдови Нью-Йорка отримували допомогу на дітей. У 1915 році вона стала головою Комітету з охорони дитинства в Нью-Йорку і пробула на цій посаді 8 років. За цей час їй, єврейці з Рівного, вдалося зробити неймовірно багато для дітей та матерів, які залишилися без підтримки. Леб також займалася реформуванням міського управління, боролася з корупцією в Комісії з комунального обслуговування та багато іншого.



2. Ілюстратор Штаєрман


Михайло Якович Штаєрман народився в місті Рівне у 1904 році, але про його дитинство і сім`ю нічого не відомо. 

Відомо, що в 1929 році Штаєрман закінчив Харківський художній інститут, а серед його вчителів були такі художники, як портретист і колекціонер Михайло Шаронов та український живописець Олексій Кокель. Кар`єра у Штаєрмана складалася непогано – з 1939 року він брав участь у республіканських та міжнародних виставках, а його персональна виставка пройшла вже після війни – у 1965 році в Києві.

 


У роки Великої Вітчизняної війни художник Штаєрман пішов в армію і брав участь у бойових діях. Ким саме він був на фронті – невідомо, але з такою професійною підготовкою він цілком міг стати членом редакції фронтової газети або займатися оформленням плакатів.

Після війни Штаєрман повернувся до Харкова. Був членом Харківської організації Спілки художників України з 1974 року. Займався і живописом і робив ілюстрації – зокрема, до дитячих видань. З його приголомшливими малюнками вийшли українські переклади таких книг, як «Принц і жебрак» Марка Твена, «Плавучий острів» Жюля Верна і «Літаючі тарілочки» Фрідріха Вольфа.


3. Мама Оза


Про Фаню Муссман мало хто знає, але саме її син зумів домогтися світової слави. Знаменитий ізраїльський прозаїк Амос Оз (Клаузнер) народився в Єрусалимі, а його мама, Фаня – у Рівному. Відомо, що її батько тримав тут млин, а в 1934 році – чи то передчуваючи, що насувається трагедія, чи то бажаючи для своїх дітей і дружини кращого життя, емігрував з родиною до Хайфи.

 

Наталі Портман, кадр з фільму «Повість про любов і пітьму»


Про своє дитинство письменник згадував так: «Весь будинок був заповнений книгами: батько читав на шістнадцяти або сімнадцяти мовах і говорив на одинадцяти (на всіх – з російським акцентом). Мама говорила на чотирьох або п`яти мовах і читала на семи або восьми. Якщо вони хотіли, щоб я їх не зрозумів, то говорили один з одним по-російськи або по-польськи. (Вони досить часто хотіли, щоб я їх не розумів. Коли одного разу мама випадково в моїй присутності сказала про когось на івриті «племінний жеребець», батько сердито осмикнув її по-російськи: “Що з тобою? Хіба ти не бачиш, що хлопчик поруч з нами?”» («Повість про любов і пітьму»).

 


Ймовірно, сімейне життя Фані було непростим. Коли майбутньому письменникові виповнилось лише дванадцять з половиною років, вона покінчила життя самогубством… Книгу «Повість про любов і пітьму» нещодавно екранізували, а оскароносна зірка Наталі Портман зіграла в картині рівнянку Фаню.


4. Поетеса з Рівного


Поетеса Зузанна (Сана або Сара) Поліна Ґінзбург (1917-1944), яка творила під ім`ям Зузанна Гінчанка, народилася в Києві, але своє дитинство провела у Рівному. Її батьки розлучилися (тато, Шимон Ґінзбург, був адвокатом, а мама, Цецилія Сандберг – домогосподаркою) і роз`їхалися по різних куточках Європи. Виховувала дівчинку її багата бабуся, що жила у Рівному.

Переїхавши до бабусі, Зузанна, яка говорила російською, вивчила польську і вирішила стати польською поетесою. Її літературний талант прокинувся рано. Перший вірш 13-річної Зузанни був опублікований у шкільній газеті в 1931 році, а в 1934 році вона опинилася на 3 місці в одному з престижних літературних конкурсів. Через два роки виходить її перша (і остання) збірка віршів.

 

 

Зузанна володіла талантом і була неймовірно красива – тонка і ніжна, з прекрасними очима та аристократичними рисами обличчя. Напевно, її чекала б прекрасна літературна кар`єра, якби вона змогла сховатися від нацистської катастрофи – але це їй не вдалося.

Коли 17 вересня 1939 Рівне зайняли радянські війська, майно її забезпеченої бабусі було експропрійовано і колишні господарі будинку повинні були тулитися в кімнаті для прислуги. Тоді Гінчанка переїжджає до Львова та виходить заміж за мистецтвознавця Михайла Вейнціґера, який був старший за неї на 16 років. Вони перебираються до Кракова, але зовнішність Зузанни видає її єврейське походження і їй доводиться постійно переховуватися від гестапо.

Спочатку заарештували та розстріляли її чоловіка разом з його другом, а при обшуку гестапо знайшло документи, які призвели німців до укриття Зузанни. Попередити Зузанну про рейд було вже нікому, тому нацисти виявили її та заарештували. Поетесу розстріляли восени 1944 року. Їй було лише 27 років.

 


5. Нобелівський лауреат, який вижив у Дахау

 

Нобелівський лауреат Жорж Шарпак (Гриша Харпак) з`явився на світ у містечку Дубровиця в 1924 році. Коли хлопчикові було всього 3 роки, батьки – Мотл Харпак і Хана Шапіро – вирішили переїхати всією родиною в Хайфу, яка на той момент була частиною підмандатної Палестини. З часом вони вирішують залишити ці землі та перебратися в Європу і в 1931 році вони через Польщу поїхали в Париж до родичів батька.

Коли прийшла війна, молодий Шарпак підробив документи – став Жоржем Шарпентьє – і пішов у французький Опір, але нацисти його схопили й посадили у в`язницю. У 1944 році Жорж був депортований до концентраційного табору Дахау, але дивом дожив до його звільнення.

Після всіх цих жахів прийшов час спокійного життя. 21-річний Шарпак вступив у паризький коледж «École des Mines» («Школа Шахт»), який був одним найпрестижніших технічних навчальних закладів у Франції, а потім отримав ступінь бакалавра і почав працювати в Національному центрі наукових досліджень.

У 1954 році Шарпак став доктором наук у галузі ядерної фізики, а в 1959 році – одним з учених в групі дослідників в Європейському центрі ядерних досліджень («ЦЕРН», фр. CERN) в Женеві. У 1985 році Шарпака за його внесок у науку прийняли до Французької Академії наук.

 

 

Його досягнення оцінила не тільки Франція. У 1992 році Шарпаку, який завжди відстоював використання ядерної енергії в мирних цілях, вручили Нобелівську премію з фізики «за відкриття та створення детекторів часток, зокрема багатопроволкової пропорційної камери». Знаменитого фізика не стало 29 вересня 2010 року.

 

 

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ще більше історій

5 цікавих фактів про великих винахідників

Який вигляд мали українці 100 років тому [Фото]

Які геніальні винаходи належать українцям

Американець створив фільм про містечко на Рівненщині

Жителі країн світу похвалилися українськими продуктами [Фото]

8 фільмів, які Україна подавала на «Оскар» [Відео]

, , , , переглядів: 1 308

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *