Борис Тен – відомий перекладач та письменник. Уродженець села Дермань 31 рік поклав на переклад «Іліади» та «Одіссеї» Гомера. Його переклад до цього часу вважається найкращим серед слов’янських
Світ подарував нам Бориса Тена 9 грудня 1897 року. Справжнє ім’я – Микола Васильович Хомичевський. Псевдонім же взято з античної назви Дніпра- Борисфен. Народився він у селі Дермань (Здолбунівський район) у звичайній сільській сім’ї: мама- вчителька, тато – священик, п’ятеро старших дітей. Доречно згадати, що саме в Дермані народився ще один «літературний гігант» Рівненщини- Улас Самчук.
Борис Тен намагався іти стопами батька. Освіту він здобував духовну: Клеванське духовне училище, Волинська духовна семінарія, Волинський народний університет. У 24-річному віці отримав сан священника, а згодом уже був настоятелем Київського Софійського собору.
Однак загалом доля Бориса Тена складалась досить бурхливо і непередбачувано.
У 1929 році літератора, як і багатьох творчих людей в той час, заарештували і відправили на виправні роботи до Далекого Сходу,де він мав пробути 10 років.
Те, що літератор знав багато мов та розбирався у музиці дещо покращило його становище на заслані. Він навіть дерегував утвореним з в’язнів хором. Іронічно те, що саме ці роки, окрім страждань і випробувань, принесли Борису багато щастя. Тут від одружився зі своєю коханою – співачкою Аполлінарією (Норою) Кравчук. Дівчина навчалась в Київському музичному-драматичному інституті і планувала будувати кар’єру співачки, однак полишила її заради Бориса. Нора не побоялась умов Далекого Сходу і поїхала за ним, майже в буквальному значені, на край світу. Тут у них народився син Василько (не Василь, а саме Василько).
Після звільнення з заслання перекладач завідував літературною частиною пересувного театру, згодом навчався у Московському музично-педагогічному інституті.
З приходом війни до Бориса прийшли нові випробовування: мобілізований до лав Червоної армії, він потрапив у полон до німців. Спочатку його тримали у Новгороді-Сіверському, однак згодом, за спробу втечі, перевели до Німеччини. І знову мистецтво допомогло Борису вижити: він брав участь у аматорському театрі.
Після закінчення війни Борис Тен повернувся до України та оселився з сім’єю на Житомирщині. Тут він жив, творив, працював викладачем та помер.
Хоча Борис Тен – всебічно розвинута особистість, основну славу йому принесла саме перекладацька діяльність.
Тен був справжнім поліглотом: володів давньогрецькою, латинською, англійською, німецькою, французькою, польською, чеською, словацькою, білоруською мовами.
Перекладати почав ще у юності. Так у 1920-их роках вони, разом з мовознавцем Євгеном Кудрицьким, захоплювались перекладом філософських діалогів Платона. Саме Борис є автором одних з найкращих українських перекладів Есхіла, Аристотеля, Міллера, Шекспіра, Шиллера, Міцкевича, Гете і т.д.
Вершиною його перекладацької діяльності є «Іліада» та «Одіссея» Гомера. Над ними Борис Тен працював аж протягом 31 року! «Одіссея» закінчена у 1963 році, робота над «Іліадою» – у 1977. «Іліада» складається з 15693 віршів, «Одіссея» – з 12110. Багато хто з перекладачів роками працювали над цими перекладами, але так і не завершували їх. Борису ж це, хай навіть за стільки років, вдалось прекрасно. Цей переклад до цього часу вважається найкращим серед решти слов’янських.
Помер Борис Тен 12 березня 1983 року у Житомирі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«Поліський баобаб» віком 1300 років
У Рівному люди селились ще до нашої ери
Не вмієте спілкуватись з людьми? Вам допоможе соціоніка