Легенда про вишиванку. [Фото]

21.05.2015

Легенда про вишиванку. [Фото]

Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати. Від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.

Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей , ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому…

А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловікаі дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарбнайдорожчий.

Але не вберегла… Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:

— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати!

І так точі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти.
Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара.
Як і коли прийшла, Марія не чула.

— Слава Богові, — привіталася.

— Слава.

— Що, помирає остання?

— А могла б жити!

Аж кинулася Марія:

— Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!

Взяв стару за серце той плач і сказала:

— Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни!

— Присягаю… Донькою!

— Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом… Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду… Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили… Але не кажи нікому, бо смерть доченьки побачиш…

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку:

— А виший іще терен… А калину…

  Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.

З тим вже дочка  Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.

  Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.

Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові:

— Боже милий, та ж то моя надія!

…А діти вмирають…

— Господи! Та ж я не переживу її я смepті!

…А люди мруть… Не втрималася. Від хати до хати бігла:

— Шийте, шийте хрести… Вишивайте… Виживете! Рятуйтеся!

Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і  Марії.

Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися.

Поцілувала Марія доньку і сказала до людей:

— Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль…, — на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту.

Дитина на очах почорніла і померла.

— Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — так й впала мертвою біля донечки…

Від тоді відішла хороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.

Носять оту красну одіж і до тепер.

Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей…

————————

Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі в 1978 р

http://cs411523.vk.me/v411523518/69fc/88Xr3H4P_vM.jpg

Дивитись також:

Вакарчуку – 40 років. [Відео]

Секонд-хенд: неочікуване попередження

Звірячий напад собаки. [Фотоприкол]

Чаруюча краса гір

 

 

 

 

 

 

 

, , , , переглядів: 1 308


Загрузка...

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *