Втомлені фейсбуком: як вийти з соцмереж і почати жити

06.08.2019

Втомлені фейсбуком: як вийти з соцмереж і почати жити

“Почати жити” – це, звісно, провокація: ми ВЖЕ живемо. Жили без Фейсбуку, житимемо з ним чи без нього. Питання – в усвідомленості, доцільності, пріоритетах. В тому, скільки НАШОГО життя – у нашому житті.

Нещодавно зрозумів суть тайм-менеджменту в одному реченні: першим робити важливе. А особиста ефективність одним реченням – бути володарем власного життя. Мати розкіш самому визначати, що важливе для тебе саме зараз. Чітко це усвідомлювати й мати змогу використовувати. Робити САМЕ ТВОЄ САМЕ ЗАРАЗ.

…Для чого читаєте новини з Фейсбуку прямо зараз: це допомагає заробити (гроші, знання) чи відпочити? Як каже Радислав Гандапас, або гроші, або кайф.

Якщо “відпочити” – то чи встигли ми перед тим втомитися?

Жахи, на яких фокусуємо увагу, скролячи стрічку – це теж відпочинок? Ах, це обізнаність?!.. Вітаю, ви прокачали свою обізнаність до 99 рівня, дізнавшись, як не відомі нікому підлітки в не відомому вам місті по-звірячому познущались над котом. Тепер зробили репост із коментарем “До чого докотилась країна!!!” – і можна спати спокійно.

Якщо, звісно, кіт узагалі був. І підлітки. І місто.

І якщо заснете.

З часом зрозумів, що люди, які смакують і репостять жах і шок, часто мають для цього приховану причину. Жах у стрічці допомагає їм знаходити щоденні підтвердження правильності і стабільності власної картини світу, де зло перемагає.

[…Днями таксист мені розповідає: “Віз я людей з Луганщини, питаю, як там у вас, стріляють? Он у новинах вранці бачив… А вони: та ні, все тихо… Хм, дивно, думаю… А нам показують, що стріляють…”

Здавалося б, очевидно: десь – стріляють, десь – тихо. В різних місцях, в різний час. Картина життя має багато кольорів. Але так влаштована наша свідомість: нам простіше приклеїти до якогось поняття ярличок і покласти на полицю. С – стереотипи]

…”Як вийти з Фейсбуку і лягти спати?” – прочитав нещодавно у стрічці колеги десь о першій ночі. Засвербіла рука відповісти: “Просто. Вийти і лягти”. Втримався, не написав. Люди не люблять сторонніх порад, а надто – простих.

Вийдіть вночі до річки – побачите, вона тече так само, як і вдень. Подивіться на квітник увечері і вранці – поки ми спали, квіти виросли, порозпускалися чи зів’яли. Життя іде безупинно – що з нашою присутністю, що без неї. Форму участі в ньому ми обираємо самі.

Більшість інформації нам просто не потрібна. Люди, які днями обговорювали відставку А. Богдана – ви всерйоз вважаєте, що це цікаво комусь крім експертного кола?

Не закликаю відмовитись від новин і актуальних дискусій. Сам дискутую часом. Але тоді, коли справді сам цього хочу, а не просто щоб “вбити час”.

[“Вбити час” – такий самий гріх, як самогубство. Ми не час – себе вбиваємо].

Секрет того, як не бути переможеним Фейсбуком, – це усвідомлювати фокус своєї уваги і управляти ним. Дозувати. Мати можливість вибору. Між різними новинами і способами заповнити певний проміжок часу. Де скролінг стрічки Фейсбуку – лише один із безлічі прийомів.

…Адже сьогодні не телеканали конкурують між собою, не газети з ТБ і Інтернетом, і навіть не Фейсбук – з усім вище переліченим. Розширимо рамку сприйняття: нині за кілька годин нашого вільного часу між собою одночасно змагаються яблучний пиріг, прогулянка з дітьми парком, “забіг” базаром чи торговим центром, серіал “Чорнобиль”, кілька сотень інстаблогерів, безкінечна ФБ-стрічка, перукарня, спортзал, вебінар з SMM, курси англійської, обстеження у лікаря і ремонт на кухні. (І ще кілька сотень варіантів залежно від віку/статі/місця проживання/сімейного стану/кола інтересів).

.
…І Бог збоку мовчки на все це дивиться: “І про мене колись згадаєте… коли геть погано стане”.
.

Я не так про обряди, як про людей і людяність. Ми ж бо – “за образом і подобою”…

.

…Відповідь на питання “Як вийти із Фейсбуку” лежить за межами Фейсбуку.

Доцільно мати альтернативні варіанти, теми для періодичних роздумів: ЩО ЩЕ, КРІМ ФЕЙСБУКУ?

– Для отримання інформації (бажано дивитися на термін її придатності – як довго залишатиметься актуальною; більшість новин виходять уже простроченими)

– Як форма визнання (не лайками ж єдиними)

– Як спосіб спілкування (можливо, людина, яка просто зараз поряд із Вами, вже годину чекає, поки відкладете вбік телефон).

– Що/кого підживлювати увагою сьогодні?

Адже ми – там, де наша увага. Наш вибір.

…Почати ранок не з Фейсбуку, а з молитви.

переглядів: 159



Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *