Перелік безкоштовних курсів вивчення української мови

Кандидатка філологічних наук, доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка Леся Дуда опублікувала у Facebook допис, у якому розмірковує, як зупинити лінгвоцид-геноцид в Україні?

Ви здивуєтеся, але я запропоную вам математичний метод. Підрахуйте отут https://cutt.ly/6kFEkCh (вікіпедія: «Хронологія утисків української мови»), у якій зі сфер була найбільша кількість утисків та заборон української мови від 17 ст. до здобуття Незалежності:

державне управління
культура
релігія
освіта
книгодрукування (окремо, бо книги можуть репрезентувати різні сфери).

Знаю, мало з вас підуть таки рахувати… Даремно, бо там найцінніша відповідь, на запитання, яке сьогодні звучить по-різному: «як українізувати Україну?», «як зробити так, щоб російськомовні стали україномовними?», «звідки ж стільки зросійщених українців в Україні і світі?» і т.п., але сенс залишається єдиним: як збільшити функціональність української мови в Україні, аби нікому не заманулося від неї «освобождати»?

Ось вам відповідь: 40% усіх зазначених утисків і заборон здійснювалося у сфері ОСВІТИ! Починаючи від дошкільного навчання і закінчуючи захистом кандидатських дисертацій.

Чому ж ОСВІТА була стратегічно важливою сферою для деукраїнізації і зокрема наступного зросійщення населення? Достатньо було «виховати» одне покоління «рускаязичних», аби вже наступне покоління «впитавила руский язик с малаком матери»… А ще наступне стверджувало, що «руский – родной язик».

Тепер порівняйте успішність «освітньо-просвітницької» діяльності з результатами процесу «насільственной украінізації».

Сьогодні вимога говорити (а ще дякувати) українською – це тактика, яка може дати зворотній від очікуваного результат. Фізика тут непохитна: що більший тиск, то більший опір. О так, є варіант не тиснути, а просто переламати (захочеш їсти – заговориш українською). Можливо, ви отримаєте позірний миттєвий результат. Але той, хто спершу подякує українською на вимогу, а потім тихо матюкнеться російською – розповідатиме своїм дітям про ваш діалог таки не українською… А пам’ятаєте – нам стратегічно важливо, якою ж буде мова повсякденного спілкування у наступному поколінні, бо вона власне формуватиме мовне обличчя України.

Отож – ОСВІТА! Саме інтенсивна і щира просвітницька робота на мовному фронті дасть якісні і довгострокові результати.

Найперше потрібно, аби кожен українець з неукраїнською мовою повсякденного спілкування захотів (!!!) віднайти відповідь на запитання про самого себе: «Чому і навіщо я говорю російською?». І лише після результатів цього пошуку можливий розвиток ВНУТРІШНЬОЇ мотивації подальшого просвітництва на мовній ниві української.